9. Гарантії найманих працівників

9.1. Працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

9.2.  На час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, за працівниками зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.

9.3.  Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

9.4.  За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

9.5. Гарантії, визначені у частині третій статті 119 КЗпП, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

9.6.  Гарантії, визначені у частині третій статті 119 КЗпП,  в частині збереження місця роботи (посади),  не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.

9.7. Працівникам відшкодовуються витрати та надаються інші компенсації у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.

9.8.  Працівникам відшкодовуються витрати та надаються інші компенсації у зв’язку з службовим відрядженням.

9.9. За відрядженими працівниками зберігається протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

9.10.  Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не нижчий середнього заробітку.

9.11. Сума добових витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, відповідають вимогам додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98.

9.12. При направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством.

9.13. За час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов’язаними проходити таке обстеження (статті 169, 191 КЗпП), зберігається середній заробіток.

9.14.  За працівниками-донорами зберігається середній заробіток за дні обстеження в закладах охорони здоров’я і здавання крові для переливання.

9.15. Працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються у навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган створив необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.

9.16.  Відрахування із заробітної плати провадяться тільки у випадках, передбачених законодавством України.

9.17. Загальний розмір усіх відрахувань не перевищує двадцяти процентів при кожній виплаті заробітної плати, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, – п’ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

9.18.  Відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат не допускаються.

9.19. Власник або уповноважений ним орган щомісяця безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок професійної спілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в строки, визначені цим договором чи угодою, за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілок.

9.20. Первинній профспілковій організації відраховуються кошти на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірі, передбаченому колективним договором та угодою, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці.

9.21. Права і законні інтереси працівників гарантуються (при покладенні матеріальної відповідальності) шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

9.22. Письмові договори про повну матеріальну відповідальність укладено з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

9.23. Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

9.24. Компенсація шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівником підприємства, установи, організації та їх заступниками – за розпорядженням вищого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.